Естетичний вигляд готового виробу з деревини має велике значення, адже така річ є привабливішою і конкурентоспроможною на ринку. Тому, перш ніж виготовити дерев’яні вироби, добре обмірковують не лише їх форму і конструкцію, а й колір та спосіб оздоблення.
Оздоблення - це надання виробу привабливого вигляду. Цей процес потребує ретельного виконання певних технологічних операцій і дотримання технологічних норм і правил.
Деревина має гарну текстуру та колір, які найвиразніше виявляються у процесі лакування виробів (рис. 1).
Рис. 1. Під час лакування з’являється малюнок текстури деревини
Техніка оздоблення має багатовікову історію. Предмети з деревини, виготовлені ще близько 2000 років до нашої ери у Стародавньому Єгипті, вже були прикрашені різьбленням та інкрустацією (рис. 2). У ту епоху для оздоблення застосовували лаки і фарби, причому виготовляли їх з яєчного білка, воску, природних смол. Такі лаки «консервували» вироби, завдяки чому вони й дійшли до наших часів. Українські майстри здавна застосовували різноманітні техніки оздоблення, які не лише прикрашали виріб, а й робили його довговічним (рис. 3). Наприклад, щоб дерев’яний посуд не розтріскався і краще утримував рідину, його проварювали у натуральній лляній олії.
Рис. 2. Дерев’яні вироби - знахідки археологів - засвідчують давнє походження оздоблювальних технік і їх художню цінність: а - дерев’яні статуетки вельмож; б - футляр для люстерка з гробниці Тутанхамона; в - крісло цариці Сіт-Амон
Рис. 3. В оздобленні дерев’яних речей збереглись художні традиції українських майстрів: а - скриня; б - різьблена ложка; в - булава гетьмана
Якщо на готовому виробі помітні вади деревини (сучки, напливи, природні ушкодження), такі місця обробляють шліфуванням, ґрунтують чи вирівнюють поверхню, яку потім фарбують. Не слід забувати, що оздоблення має також захищати поверхню дерев’яних виробів від сонячних променів та дії повітря, адже деревина може тьмяніти, втрачати вологу і, всихаючи, змінювати форму тощо.
Які є види оздоблення виробів із деревини
Деревина - надзвичайно піддатливий до обробки матеріал. її природні декоративні можливості можуть бути посилені та підкреслені відповідною обробкою.
Від якості підготовки поверхні матеріалу залежить не тільки сама обробка, а й міцність зчеплення покриття з поверхнею. Крім того, міцність зчеплення залежить і від правильності вибору декоративного покриття для тієї чи іншої породи, чистоти підготовки поверхні, товщини шару, що наноситься, і від способу його нанесення.
Розрізняють два основні види обробки поверхні - прозору та непрозору.
Для непрозорої обробки вибирають породи дерев, які не мають декоративних текстури і кольору (береза, сосна). Непрозоре фарбування виконують клейовими, олійними й емалевими фарбами. Обробка емалевими фарбами - найбільш якісна з усіх непрозорих оздоблень. Вона надає елементам із дешевої деревини красивого, витонченого вигляду. Олійні емалі чутливі до зміни температури і вологості, а нітроемалі - вологостійкі.
Щоб уберегти деревину від небажаного впливу, її поверхню заздалегідь обробляють і покривають тонким шаром лаку або фарби.
Рис. 4. Рельєфна обробка
Прозорі обробки - це вощіння, мастичення, матування, лесування, глазурования, лакування і полірування, які створюють матове або блискуче прозоре покриття, що іноді підсвітлюється барвником.
Вощіння - це розтирання на поверхні деревини воску. Воскова плівка має малу поверхневу міцність і низьку температуру плавлення, а тому на воскове покриття рекомендують нанести прозорий спиртовий лак. Застосовується для поверхонь, на які не здійснюється механічний вплив.
Глазуровання - це нанесення на поверхню спеціальних сумішей - глазуролей (оліфа, скипидар, барвники) для збагачення поверхні певним кольором.
Рельєфні обробки (рис. 4) широко використовуються для художнього оздоблення інтер’єрів, начиння, меблів, декоративно-ужиткових виробів. Найпоширенішим видом декорування деревини є ручна різьба. Для збереження різьбленого декору і кращого виявлення якості самої деревини поверхню покривають політурами, лаками, воском.
Пласке декорування (рис. 5) - це мозаїка, що є витонченим видом декоративного оздоблення, який часто використовують, коли виготовляють меблі, двері тощо.
Рис. 5. Пласке декорування (мозаїка)
Рис. 6. Оздоблення виробу випалюванням
Краса і якість мозаїчного малюнка залежать від правильного добору порід деревини за кольором і текстурою. Вони мають гармоніювати між собою і відповідати загальному художньому задуму твору.
Рекомендовано такі поєднання: з двох порід - бук і морений дуб; клен і горіх; груша і палісандр; карельська береза і морена груша; горіх і клен «пташине око»; з трьох порід - дуб, клен і морений дуб; клен, червоне дерево і палісандр; бук, клен і морений дуб; клен, горіх і морений дуб. Мозаїчний набір підлягає прозорій обробці.
Контактуючи з предметом, зовнішня температура якого становить 150 °С і вище, деревина змінює свій колір, набуваючи коричневих тонів. Випалюванню (рис. 6) піддається не будь-яке дерево. Непридатні для нього занадто темні та надто тверді породи, а також ті, що містять смоли і дубильні речовини. Найприйнятніші для випалювання - липа, вільха, тополя та каштан. Поверхню деревини з випаленим малюнком можна залишити у натуральному вигляді, а можна розписати фарбами.
Рис. 7. Меблі з колекції Born 2b Burn Ярослава Галанта
Відомий український дизайнер і винахідник Ярослав Галант створює оригінальні колекції меблів шляхом поєднання різноманітних технік і технологій обробки та оздоблення різних матеріалів. Привертає увагу одна з його колекцій дерев’яних меблів, які оздоблюються обпалюванням (рис. 7).
Особливістю технології виготовлення таких меблів є обпалювання дерев’яного каркасу виробу за температури 2000 °С (рис. 8). За короткочасної дії високої температури обвуглюється лише верхній шар деревини, натомість її серцевина залишається неушкодженою і зберігає свою міцність.
Рис. 8. Обпалювання дерев’яного каркасу меблів
Обвуглена деревина внаслідок зміни своєї молекулярної решітки може легко відшаровуватись. Після охолодження верхній шар деревини обробляється спеціальним розчином (епіофтонолом - це теж запатентований винахід Я. Галанта), який фіксує молекулярну решітку обвугленої деревини, а потім поверхня виробу лакується.
Наведений опис технології обробки деревини є вогненебезпечним, тому його не можна відтворювати в домашніх умовах та без належного обладнання і підготовки!
Які етапи виділяють у процесі оздоблення
Процес оздоблення складається з кількох етапів, серед яких основними є такі:
- 1. Поверхню деревини готують до оздоблення - зарівнюють сучки, тріщини, невеликі сколи й інші дефекти.
- 2. Поверхню зачищають шліфувальним папером у такій послідовності: спочатку шліфують грубозернистим папером, потім - середньої зернистості, далі беруть дрібний і, нарешті, - нульовий папір.
- 3. Цей етап використовують, коли необхідно досягти особливого блиску оброблюваної поверхні та високої чистоти обробки: водним розчином ПВА (у пропорції 5:1) покривають поверхню виробу і добре просушують; після повного висихання на оброблюваній поверхні піднімаються найдрібніші ворсинки, які зачищають наждачним папером.
- 4. Після цього поверхню шліфують зворотною стороною шліфувального паперу або тканиною, щоб повністю очистити виріб.
- 5. Лаки наносять у 2-4 шари. Після нанесення і повного висихання кожного шару поверхню шліфують і тільки тоді наносять новий шар.
Оздоблення вважається якісним, якщо поверхня виробу має однаковий, рівномірний розподіл лаку - без напливів і видимих стікань. Рівномірним, без тьмяних плям, має бути і блиск лакованої поверхні.
Перед лакуванням виробу можна виконати художнє оздоблення його поверхні - різьбленням, інкрустацією, випалюванням, розписом тощо. Добір чи поєднання цих технік буде доречним під час виконання проекту, коли майстер втілює свій творчий задум не лише у красивій формі виробу, а й через художнє оздоблення його поверхні.
Чому необхідно доглядати за виробами з деревини
Поверхні, обробленні лакофарбовими матеріалами, потребують регулярного догляду, оскільки покриття цих виробів втрачають за рік приблизно 10 мкм (мікрометрів) товщини шару. Це зумовлено впливом довкілля - дією вологи і температурних коливань, а також сонячних променів. У разі потрапляння прямих сонячних променів темні поверхні світлішають, світлі ж, навпаки, тьмяніють.
Регулярна обробка полірувальним воском - це один з найважливіших елементів догляду за виробами з деревини (в основному це двері і меблі). Тому переважна більшість засобів догляду за дерев’яними виробами у своєму складі містять віск (рис. 9).
Віск - це продукт бджолярства, біологічно активна речовина, яка має складну будову. Хоча на сьогодні й існує близько трьохсот різновидів воску, секрет створення природного воску відомий лише бджолам, а людям відтворити його так і не вдалося.
Віск має цікаві властивості і використовувався здавна. Він не втрачає своїх якостей довгі роки. Наприклад, бруски воску, знайдені у єгипетських пірамідах, збереглися достатньо м’якими.
До винаходу паперу на плоскі дерев’яні дощечки, вкриті з одного боку рівним шаром воску, наносили літери. Спеціальною паличкою із загостреним кінцем писали, а тупим кінцем - за потреби загладжували списану поверхню.
Протягом багатьох століть художники використовували фарби, виготовлені на основі воску: вони були стійкими і водночас зберігали свій блиск.
Рис. 9. Засоби для догляду за дерев’яними виробами: а - аерозольний поліроль, б - віск, в - полірувальна паста
Як доглядають за виробами з деревини
Полірувальний засіб наносять на дерев’яну поверхню виробу тонким шаром - розподіляють і плавними рухами розтирають за допомогою м’якої тканини вздовж волокон дерева.
Між поліруванням поверхню протирають м’якою вологою серветкою для видалення пилу, потім негайно забирають залишки вологи сухою серветкою.
Рис. 10. Полірування
Нерідко на дерев’яних виробах у процесі експлуатації з’являються дрібні подряпини. Для їх усунення можна скористатися ядром волоського горіха (рис. 10).
Рис. 11. Усунення дрібних подряпин ядром волоського горіха
