Собівартість

Собівартість - це сума витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Вона відбиває вартість спожитих фондів (матеріали, що комплектують, амортизації будинків і фондів).

Собівартість - зовнішній показник, тому що від неї залежить прибуток і рентабельність.

Розрахунок собівартості може вироблятися декількома способами:

-   калькулювання;

- укрупнені методи (параметричний, питомих ваг, агрегатний і інші).

Найбільш точний і прогресивний метод - калькулювання. На підставі нормативів прямих статей витрат (матеріали, покупні вироби, зарплата) визначається собівартість продукції.

Калькуляція собівартості містить наступні статті витрат:

1.   Матеріали.

2.   Покупні вироби.

3.   Основна заробітна плата робітників виробництва.

4.   Додаткова зарплата робітників виробництва.

5.   Відрахування у фонд соціально-страхових програм.

6.   Витрати на зміст і експлуатацію устаткування.

7.   Загальновиробничі витрати.

8.   Адміністративні витрати.

9.   Інші виробничі витрати.

10. Витрати на збут.

11. Прибуток.

12. Повна собівартість.

Нижче приводиться методика розрахунку всіх статей витрат.

3.     Розрахунок основних матеріалів

4.      

Таблиця 1. Розрахунок вартості основних матеріалів

Найменування	Одиниця виміру	Норма витрати	Ціна за одиницю матеріалу, грн	Су-ма, грн
Сірники (блок)	шт	4	3,00	12,00
Пінцет	шт	1	6,00	6,00
Прес	шт	1	0,25	0,25
Разом	18,25
Витрати на працю	20,00
Собівартість з урахуванням праці	38,25

4.     Прибуток

Прибуток (П) складає 20¸25 % від повної собівартості:

П = 0,22 ∙ С_П = 0,22 ∙38.25 = 8,4грн. (1)

7.14 Ціна виробу

Ціна виробу Ц_ВИР визначається як сума повної собівартості і прибутку:

Ц_ВИР = С_П + П (2 )

Ц_ВИР = 38,25 + 8,4 = 46,65 грн.

ПДВ = Ц_ВИР ∙ 0,2 (3)

ПДВ =46,65 ∙ 0,2 = 9,3грн.

Ціна реалізації Ц_Р визначається з формули:

Ц_Р = Ц_ВИР + ПДВ (4)

Ц_Р = 46,65 + 9,3= 55,95 грн

 

Таблиця Б.2. Калькуляція собівартості

№ п/п	Найменування статті	Сума, грн
Повна собівартість	38,25
Прибуток	8,4
Ціна виробництва	46,65
ПДВ	9,3
Ціна реалізації	55,95

 

Висновки: У даному розділі було зроблено економічне обґрунтування. Зроблено розрахунок собівартості продукції з метою повного й достовірного визначення фактичних витрат, пов'язаних з розробкою, виробництвом і збутом продукції. Розрахунок собівартості зроблений методом калькулювання. На основі даних з каталогів цін була визначена вартість покупних комплектуючих виробів, за допомогою якої були визначені статті витрат на виробництво активного полосового фільтру.

Комбінаторика

 Комбінаторика — це метод проектування, у якому застосовують різні прийоми компонування структурних елементів у цілісну композицію виробу. Термін комбінаторика походить від латинського слова combination — з'єднання.

Процес творчості — це пошук нових ідей, єдності форми і змісту.

Комбінаторика — це метод проектування, у якому застосовують різні прийоми компонування структурних елементів у цілісну композицію виробу. Термін комбінаторика походить від латинського слова combination — з'єднання.

Процес творчості — це пошук нових ідей, єдності форми і змісту. 

Метод фокальний об'єктів

Метод фокальних об’єктів - це метод пошуку нових ідей шляхом «приєднання» до об’єкта, який вдосконалюють, властивостей або ознак інших випадково обраних об’єктів.

Метод фокальних об’єктів у 1923 р. запропонував Еміль Кунце - професор Берлінського університету. У 1950-х роках його вдосконалив американський винахідник Чарльз Вайтинг, якого і вважають основоположником цього методу.

Є речі, які не завжди вдається вдосконалити лише завдяки кмітливості винахідника. З цією метою дизайнери і конструктори (та й інші люди не менш творчих професій - рекламісти, маркетологи, технологи та ін.) під час роботи над проектом застосовують метод фокальних об’єктів.

Сьогодні цей метод застосовують для розширення асортименту товарів, сфер застосування відомих речовин, створення реклами, пошуку нових шляхів використання відходів виробництва, вирішення складних техніко-технологічних проблем тощо.

Суть методу полягає в перенесенні ознак випадково обраних об’єктів на об’єкт, що вдосконалюється, який лежить ніби у фокусі перенесення й тому називається фокальним. На рис. 1 наведено приклад застосування методу фокальних об’єктів для вдосконалення годинника. Випадково обраними об’єктами у цьому разі виступають компас, нічний небосхил, дельфін, календар.

Метод фокальних об’єктів відзначається простотою, а тому ним можна скористатися навіть в умовах шкільної майстерні - під час проектування і виготовлення виробу.

Як застосовувати метод фокальних об'єктів

Застосування методу фокальних об’єктів передбачає виконання таких дій.

1. Вибір фокального об’єкта (наприклад, лавка для відпочинку).

2. Визначення проблеми чи завдання, яке необхідно розв’язати, або чітке формулювання кінцевого результату: «Що потрібно зробити?», «Що має виконувати цей об’єкт?» тощо (наприклад, конструкція лавки: вона має бути такою, щоб її було зручно переносити, не докладаючи значних зусиль одній людині, не зменшуючи при цьому габаритних розмірів виробу).

          Рис. 1. Метод фокальних об’єктів

3. Вибір 3-4 випадкових об’єктів-аналогів (вибирають, як правило, навмання зі словника, каталогу, технічного журналу тощо, наприклад: кіно, змія, каса, полюс, машина).

4. Складання списків ознак (властивостей) випадкових об’єктів (наприклад, машина: саморухома, швидка, блискуча тощо).

5. Генерування ідей шляхом приєднання до фокального об’єкта ознак випадкових об’єктів.

Наприклад, лавка може бути звуковою, якщо в конструкції спроектувати місце для радіоприймача чи магнітофона, а якщо приєднати до цього фокального об’єкта ознаку «саморухома», може з’явитися оригінальна ідея пересувної лавки (рис. 2).

                  Рис. 2. Рухома лавка

6. Оцінка отриманих ідей відповідно до визначених завдань або запланованого кінцевого результату і відбір найкорисніших шляхом аналізу можливих варіантів конструкцій.

Щоб навчитись обирати з одержаних поєднань найоптимальніший варіант, виконайте наведену нижче вправу.