Метод фокальних об’єктів - це метод пошуку нових ідей шляхом «приєднання» до об’єкта, який вдосконалюють, властивостей або ознак інших випадково обраних об’єктів.
Метод фокальних об’єктів у 1923 р. запропонував Еміль Кунце - професор Берлінського університету. У 1950-х роках його вдосконалив американський винахідник Чарльз Вайтинг, якого і вважають основоположником цього методу.
Є речі, які не завжди вдається вдосконалити лише завдяки кмітливості винахідника. З цією метою дизайнери і конструктори (та й інші люди не менш творчих професій - рекламісти, маркетологи, технологи та ін.) під час роботи над проектом застосовують метод фокальних об’єктів.
Сьогодні цей метод застосовують для розширення асортименту товарів, сфер застосування відомих речовин, створення реклами, пошуку нових шляхів використання відходів виробництва, вирішення складних техніко-технологічних проблем тощо.
Суть методу полягає в перенесенні ознак випадково обраних об’єктів на об’єкт, що вдосконалюється, який лежить ніби у фокусі перенесення й тому називається фокальним. На рис. 1 наведено приклад застосування методу фокальних об’єктів для вдосконалення годинника. Випадково обраними об’єктами у цьому разі виступають компас, нічний небосхил, дельфін, календар.
Метод фокальних об’єктів відзначається простотою, а тому ним можна скористатися навіть в умовах шкільної майстерні - під час проектування і виготовлення виробу.
Як застосовувати метод фокальних об'єктів
Застосування методу фокальних об’єктів передбачає виконання таких дій.
1. Вибір фокального об’єкта (наприклад, лавка для відпочинку).
2. Визначення проблеми чи завдання, яке необхідно розв’язати, або чітке формулювання кінцевого результату: «Що потрібно зробити?», «Що має виконувати цей об’єкт?» тощо (наприклад, конструкція лавки: вона має бути такою, щоб її було зручно переносити, не докладаючи значних зусиль одній людині, не зменшуючи при цьому габаритних розмірів виробу).
Рис. 1. Метод фокальних об’єктів
3. Вибір 3-4 випадкових об’єктів-аналогів (вибирають, як правило, навмання зі словника, каталогу, технічного журналу тощо, наприклад: кіно, змія, каса, полюс, машина).
4. Складання списків ознак (властивостей) випадкових об’єктів (наприклад, машина: саморухома, швидка, блискуча тощо).
5. Генерування ідей шляхом приєднання до фокального об’єкта ознак випадкових об’єктів.
Наприклад, лавка може бути звуковою, якщо в конструкції спроектувати місце для радіоприймача чи магнітофона, а якщо приєднати до цього фокального об’єкта ознаку «саморухома», може з’явитися оригінальна ідея пересувної лавки (рис. 2).
Рис. 2. Рухома лавка
6. Оцінка отриманих ідей відповідно до визначених завдань або запланованого кінцевого результату і відбір найкорисніших шляхом аналізу можливих варіантів конструкцій.
Щоб навчитись обирати з одержаних поєднань найоптимальніший варіант, виконайте наведену нижче вправу.
